Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.03.2016 року у справі №910/23709/14
Постанова ВГСУ від 23.09.2015 року у справі №910/23709/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/23709/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівСибіги О.М., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", м. КиївдоСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київпростягнення 4 812 105,51 грн.та за зустрічним позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. КиївдоДержавного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", м. Київпрозобов'язання прийняти майно в оплату боргу

за участю представників

позивача за первісним позовом: Вага Ю.В., Гречуха О.М.,

відповідача за первісним позовом: Павлік О.М.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" (далі за текстом - ДП "НКММК "Мистецький Арсенал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 4 812 105, 51 грн., з яких 3 850 000, 00 грн. фінансової допомоги на поворотній основі, 636 174, 00 грн. втрат від інфляції за період з 27.12.2011 року по 21.10.2014 року, 325 931, 51 грн. 3 % річних за період з 27.12.2011 року по 21.10.2014 року.

СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом прийняти від позивача за зустрічним позовом в оплату фінансової допомоги по Договору № 16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 1 434 844, 92 грн. залишок товару вартістю 1 434 844, 92 грн. за договором генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал".

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року первісні позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ на користь ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" основний борг в розмірі 684 296, 80 грн., 3 % річних в розмірі 193 192, 67 грн., індекс інфляції в розмірі 426 375, 35 грн., в іншій частині первісного позову - відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено: зобов'язано ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" прийняти від СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ в оплату фінансової допомоги по Договору № 16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі в сумі 1 434 844, 92 грн. залишок товару вартістю 1 434 844, 92 грн. за Договором генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національно культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" № 30-03011 від 21.06.2011 року.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сторонами було підписано та скріплено печатками обох сторін акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав від 04.05.2012 року, будь-які докази щодо оскарження вищезазначеного акту в матеріалах справи відсутні, тому зарахування вимог на суму 1 730 858, 28 грн. по Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року відбулось належним чином; крім того, з огляду на умови Меморандуму, який в даному конкретному випадку є фактично угодою про наміри, враховуючи акт прийому-передачі від 06.04.2012 року та те, що товар, який наявний у відповідача за первісним позови не використаний останнім з вини позивача, а фінансова допомога надана з цільовим призначенням для виконання позичальником робіт по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал", слід дійти висновку про можливість зарахування вартості залишку товару в розмірі 1 434 844, 92 грн. в оплату заборгованості відповідача за первісним позовом по поверненню фінансової допомоги за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 16/03/11 від 16.03.2011 року; відтак, позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 16/03/11 від 16.03.2011 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 684 296, 80 грн., а також у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за первісним позовом, здійснивши власний перерахунок, необхідно задовольнити частково і вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3 % річних в сумі 193 192, 67 грн. та індекс інфляції в сумі 426 375, 35 грн. за період з 27.12.2011 року по 21.10.2014 року; зустрічні позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі з огляду на те, що з дати підписання акту прийому-передачі від 06.04.2012 року позивач за первісним позовом не відновив фінансування робіт, а відповідач за первісним позовом не завершив виконання робіт, на які було придбано товар, у зв'язку з чим товар на загальну суму 1 434 844, 92 грн. не було використано не з вини позивача за зустрічним позовом; крім того, з аналізу умов Договору фінансової допомоги та Меморандуму вбачається, що сторони домовились провести взаємозалік зустрічних грошових вимог за Договором фінансової допомоги та Договором генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року, проте відповідач за зустрічним позовом відмовився зараховувати вартість товару, що був закуплений за його вказівкою в оплату заборгованості по поверненню фінансової допомоги позивачем за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11 в сумі 1 434 844, 92 грн.; відтак, відповідач за зустрічним позовом не має на меті відновлювати фінансування робіт, зупинення яких відбулося з його вини, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позов не використав придбаний за вказівкою відповідача за зустрічним позовом товар, а тому вимоги СУФПзІІ "Основа-Солсиф" щодо прийняття залишку товару в розмірі 1 434 844, 92 грн. є законними та обґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року в частині первісного позову, а саме в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, індексу інфляції, 3 % річних та судового збору було змінено, викладено п. 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції: присуджено до стягнення з СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ на користь ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" основний борг в розмірі 2 119 141, 72 грн., 3 % річних в розмірі 197 895, 42 грн., індекс інфляції р в розмірі 418 819, 83 грн. та судовий збір; рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року в частині зустрічного позову - скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ до ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" про зобов'язання прийняти майно в оплату боргу - відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що первісні позовні вимоги необхідно задовольнити частково в розмірі 2 119 141, 72 грн. основного боргу, виходячи з того, що 3 850 000, 00 грн. - це заборгованість за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11, яка підлягає поверненню за умовами вказаного Договору, а 1 730 858, 28 грн. - це сума, щодо якої проведено залік зустрічних однорідних вимог згідно акту від 04.05.2012 року, строк виконання яких настав, і таке зарахування відбулося належним чином та, відповідно, частково задовольнити вимоги щодо стягнення 418 819,83 грн. інфляційних втрат та 197 895, 42 грн. 3 % річних (після здійснення перерахунку судом); у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти від позивача в оплату фінансової допомоги по Договору від 16.03.2011 року № 16/03/11 залишок товару вартістю1 434 844, 92 грн. за Договором генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року необхідно відмовити, з огляду на самостійність правовідносин, що виникли між сторонами за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року та Договором № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року, відсутність в умовах вказаних Договорів вказівок на їх взаємопов'язаність, а також відсутність погодження між сторонами іншого способу виконання зобов'язання за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року, ніж той, що передбачає повернення саме грошових коштів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року повністю та прийняти нове рішення, яким в первісному позові ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розпорядженням від 21.09.2015 року № 03-05/1471 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Фролова Г.М.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю, а представники позивача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.03.2011 року ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" (позикодавець) та СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (позичальник) було укладено Договір № 16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти фінансову допомогу, використати її та повернути у встановлені Договором строки.

Фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 3 850 000,00 грн. (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем за первісним позовом 16.03.2011 року надано відповідачу цільову поворотну фінансову допомогу в розмірі 3 850 000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1.3 Договору фінансова допомога має цільове призначення та надається для виконання позичальником робіт по створенню ДП "НКММК "Мистецький Арсенал", зокрема, з метою придбання фасонних частин і комплектуючих деталей з міді для блискавкозахисту та систем водовідведення з покрівлі "Старого арсеналу".

Згідно з п. 2.1 Договору фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику без нарахування відсотків за її користування.

Строк, на який позикодавець надає фінансову допомогу позичальнику, встановлюється до 25.12.2011 року (п. 3.1 Договору).

Проте, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо повернення позики за Договором № 16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року не виконав, у зв'язку з чим ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" звернулося до суду з позовом про стягнення з СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ 3 850 000, 00 грн. заборгованості, а також 636 174, 00 грн. втрат від інфляції та 325 931, 51 грн. 3 % річних за період з 27.12.2011 року по 21.10.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.05.2012 року сторонами було укладено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як вбачається з акту зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав від 04.05.2012 року, керуючись ст. 601 чинного Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких станом на 04.05.2012 року настав, а саме: дебіторська заборгованість СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" на суму 4 030 858,28 грн. у тому числі за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11 на суму 1 730 858, 28 грн., строк виконання настав 25.12.2011 року.

Зокрема, зі змісту вказаного акту вбачається, що сторони підтверджують, що станом на 01.05.2012 року взаємні розрахунки між ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" та СУФПзІІ "Основа-Солсиф" після проведення заліку зустрічних однорідних вимог становить: розмір дебіторської заборгованості СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11 становить 2 119 141, 72 грн., що має бути повернута у строк до 01.06.2012 року.

Відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відтак, за своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це -одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

В той же час, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-які докази щодо оскарження вищезазначеного акту в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зарахування вимог на суму 1 730 858, 28 грн. по Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року відбулося належним чином.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами у справі (генпідрядником та замовником) було укладено Договір генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року та Договір № 56/06-б-ДБ/08 генерального підряду на виконання першочергових протиаварійних та відновлювальних робіт із створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" від 27.06.2008 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з листами № 196 від 21.02.2011 року, № 1025 від 20.09.2011 року, № 669 від 24.06.2011 року, в яких посилався на договори генерального підряду та перераховував кількість, якість необхідного матеріалу, суми закупок, вартість даного будівельного матеріалу, постачальників в яких необхідно здійснити закупки та строки їх здійснення.

Відповідач за первісним позовом здійснював закупівлю матеріалів за кількістю, якістю, у строки, за цінами й у постачальників, які були вказані відповідно до прямих вказівок позивача у листах.

Проте, в результаті зупинки позивачем за первісним позовом фінансування робіт та внесенням ним змін в проекту документацію, відповідачем не було використано товар в повному обсязі, у зв'язку з чим залишок товару становить 1 434 844, 92 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що товар використовувався відповідачем для виконання будівельних робіть по Договору генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року та Договору № 56/06-б-ДБ/08 генерального підряду на виконання першочергових протиаварійних та відновлювальних робіт зі створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" від 27.06.2008 року, що були укладені між відповідачем за первісним позовом - генеральним підрядником та позивачем - замовником.

06.04.2012 року сторонами укладено акт прийому-передачі будівлі "Старого арсеналу" та дворової території тимчасово для проведення першої Київської бієнале сучасного мистецтва на об'єкті створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал", відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом передав будівлю та будівельний майданчик позивачу та припинив виконання будівельних робіт.

В вищезазначеному акті зазначено, що підписання цього акту не означає проміжного або остаточного приймання виконаних робіт. Даний акт діє з 06.04.2012 року по 31.08.2012 року. НКММК "Мистецький Арсенал" зобов'язувався 01.09.2012 року повернути отриману будівлю і територію СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ для продовження виконання робіт.

Як встановлено судами, з дати підписання акту прийому-передачі від 06.04.2012 року позивач за первісним позовом не відновив фінансування робіт, а відповідач не завершив виконання робіт, на які було придбано товар.

Крім того, для врегулювання даного питання 28.04.2012 року сторонами укладено Меморандум врегулювання спірних питань між ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" та СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ.

Відповідно до п. 1 Меморандуму сторони домовились здійснити корегування актів виконаних робіт відповідно до твердої договірної ціни (кошторису) Договору № 56/06-б-ДБ/08 генерального підряду на виконання першочергових протиаварійних та відновлювальних робіт із створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" від 27.06.2008 року.

Згідно з пп. 1 п. 2 Меморандуму сторони домовились в строк до 01.06.2012 року укласти додаткову угоду до Договору генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року про приведення обсягу робіт, видів робіт, договірної ціни та норм витрат мідної стрічки та мідних елементів у відповідність до проектно-кошторисної документації та законодавства.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Меморандуму сторони домовились в строк до 01.06.2012 року здійснити корегування вартості Договору генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал" № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року шляхом збільшення вартості робіт на суму 4 063 982, 22 грн. шляхом підписання сторонами скорегованих актів виконаних робіт.

Згідно з п. 5 Меморандуму сторони визначили, що оплата залишку фінансової допомоги буде здійснена після виконання всіх умов п. 2 Меморандуму та у розмірі, що залишиться після коригування Договору № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року.

Відтак, суд першої інстанції відзначив, що вказаний Меморандум є фактично угодою про наміри та враховуючи акт прийому-передачі від 06.04.2012 року та встановивши те, що товар, який наявний у відповідача за первісним позовом не використаний останнім з вини позивача, а фінансова допомога надана з цільовим призначенням для виконання позичальником робіт по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал", дійшов висновку про можливість зарахування вартості залишку товару в розмірі 1 434 844, 92 грн. в оплату заборгованості відповідача по поверненню фінансової допомоги за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №16/03/11 від 16.03.2011 року.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи акт зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав від 04.05.2012 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 16/03/11 від 16.03.2011 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 684 296,80 грн. основного боргу та, відповідно, 3 % річних в розмірі 193 192, 67 грн. та індекс інфляції в розмірі 426 375, 35 грн.

В той же час, апеляційний господарський суд, з урахуванням правових приписів, які регулюють спірні правовідносини сторін, з яким погоджується і Вищий господарський суд України, дійшов висновків про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, а саме в частині присуджених до стягнення сум основної заборгованості, індексу інфляції та 3 % річних з огляду на наступне.

Так, враховуючи положення ст. ст. 626, 627, 638, 1046, 1049 Цивільного кодексу України та статей 179, 180, 182 Господарського кодексу України, дослідивши умови Меморандуму від 28.04.2012 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що даний Меморандум не є цивільно-правовою угодою, оскільки в зазначеному правочині не має передбачених ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України істотних умов, які є обов'язковими для усіх договорів, як і не є попереднім договором. В даному конкретному Меморандумі закріплені лише наміри сторін, які зафіксовані як перелік лише можливих дій сторін в майбутньому, у зв'язку з чим вказаний Меморандум не можна вважати підставою для зарахування вартості залишку товару в розмірі 1 434 844, 92 грн. в оплату заборгованості відповідача по поверненню фінансової допомоги за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 16/03/11 від 16.03.2011 року.

Також, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що крім наявності заяви про зарахування зустрічних вимог, чинне законодавство України для здійснення таких дій передбачає наявність ще однієї умови - вимоги мають бути однорідними.

Разом з тим, як встановлено судами, вимоги позивача за первісним позовом пов'язані з виконанням відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання, в той час як вимоги СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ стосуються зобов'язання позивача за первісним позовом прийняти товар в оплату заборгованості відповідача за первісним позовом за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 16/03/11 від 16.03.2011 року, що не містять жодних ознак однорідності.

Отже, враховуючи вищенаведене та акт від 04.05.2012 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність часткового задоволення первісних позовних вимог в сумі 2 119 141, 72 грн., виходячи з того, що 3 850 000, 00 грн. - це заборгованість за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року, а 1 730 858, 28 грн. - це сума, щодо якої проведено залік зустрічних однорідних вимог згідно акту від 04.05.2012 року.

Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищезазначені правові приписи, а також у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань відповідачем за первісним позовом за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ 418 819, 83 грн. інфляційних втрат та 197 895, 42 грн. 3 % річних після здійснення перерахунку судом.

З приводу зустрічного позову СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ до ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом прийняти від позивача за зустрічним позовом в оплату фінансової допомоги по Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі залишок товару вартістю 1434 844, 92 грн. за Договором генерального підряду на виконання робіт першої черги зі створення Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2008 року ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" (замовник) та СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ (генеральний підрядник) було укладено Договір № 56/06-б-ДБ/08 генерального підряду на виконання першочергових протиаварійних та відновлювальних робіт зі створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

Також, 21.06.2011 року сторонами укладено Договір № 30-03-11 генерального підряду на виконання робіт по проекту першої черги зі створення Культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

Відповідно до п. 1.3 Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року про надання цільової безвідсоткової допомоги на поворотній основі, фінансова допомога має цільове призначення та надається для виконання позичальником робіт по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал", зокрема, з метою придбання фасонних частин і комплектуючих деталей з міді для блискавкозахисту та систем водовідведення з покрівлі "Старого арсеналу".

Крім того, відповідно до п. 6.4 Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 у випадку затримки позикодавцем як замовником розрахунків за виконані роботи по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал", позичальник звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання по поверненню фінансової допомоги, визначеної цим Договором.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про взаємопов'язаність між вищезазначеними Договорами підряду та фінансової допомоги.

Як встановлено судом першої інстанції, з дати підписання акту прийому-передачі будівлі "Старого арсеналу" та дворової території тимчасово для проведення першої Київської бієнале сучасного мистецтва на об'єкті створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал" від 06.04.2012 року позивач за первісним позовом не відновив фінансування робіт, а відповідач не завершив виконання робіт, на які було придбано товар.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що товар не було використано не з вини позивача за зустрічним позовом.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 статті 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за зустрічним позовом не використано товар в повному обсязі та не використаним є товар на загальну суму 1 434 844, 92 грн.

Крім того, як було вищезазначено, для врегулювання спірних питань 28.04.2012 року сторонами було укладено Меморандум врегулювання спірних питань між ДП "НКММК "Мистецький Арсенал" та СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ та складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав від 04.05.2012 року, що підтверджує дійсність намірів сторін щодо виконання умов Меморандуму.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони домовились провести взаємозалік зустрічних грошових вимог за Договором фінансової допомоги та Договором генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року.

Проте, відповідач за зустрічним позовом відмовився зараховувати вартість товару, що був закуплений за його вказівкою, в оплату заборгованості по поверненню фінансової допомоги позивачем за Договором про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11 в сумі 1 434 844, 92 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідач за зустрічним позовом не має на меті відновлювати фінансування робіт, зупинення яких відбулося з його вини у зв'язку з чим позивач за зустрічним позов не використав придбаний за вказівкою відповідача за зустрічним позовом товар, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ щодо прийняття залишку товару в розмірі 1 434 844,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, апеляційний господарський суд правомірно не погодився з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, з яким погоджується і Вищий господарський суд України, виходячи зі змісту Договору про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 16.03.2011 року № 16/03/11, за своїми ознаками вказаний договір є реальним, безоплатним, оскільки не передбачає нарахування процентів, та строковим.

За умовами вказаного Договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язався надати позивачу за зустрічним позовом фінансову допомогу у вигляді грошових коштів в сумі 3 850 000,00 грн., яка згодом була отримана позичальником, що підтверджується банківською випискою від 16.03.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, уклавши даний Договір та отримавши у власність передані позикодавцем грошові кошти, у позичальника виник обов'язок повернути позикодавцеві предмет позики у такий же спосіб, в який він був отриманий останнім, тобто у вигляді грошових коштів.

Крім того, умовами Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року сторони погодили випадки, у разі виникнення яких позичальник звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання по поверненню фінансової допомоги, визначеної цим Договором, а саме, у разі затримки позикодавцем як замовником розрахунків за виконані роботи по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь які посилання на договори або угоди, відповідно до яких відповідач за зустрічним позовом виступає замовником, а позивач за зустрічним позовом є виконавцем в Договорі № 16/03/11 від 16.03.2011 року відсутні.

Разом з тим, як вказував позивач за зустрічним позовом, між сторонами було укладено Договір генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року, за умовами якого СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ зобов'язалося, як генеральний підрядник, на свій ризик власними або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт, що складається з окремих видів робіт по проекту Першої черги зі створення культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал".

Однак, судом апеляційної інстанції правомірно відзначено, що договір позики, як і договір підряду є окремими самостійними видами договорів, які породжують різні права, обов'язки та наслідки, у зв'язку з чим правовідносини між сторонами за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року не можуть впливати в тій чи іншій мірі на виконання зобов'язань за Договором № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року і навпаки.

Крім того, зі змісту п. 6.4. Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року вбачається, що звільнення позивача за зустрічним позовом від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо поверненню фінансової допомоги за вказаним Договором передбачає наявність необхідної обставини - затримки позикодавцем як замовником розрахунків саме за виконані роботи по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький Арсенал", і ніяким чином не обумовлена обставинами припинення фінансування з боку відповідача за зустрічним позовом робіт по наведеному комплексу.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про наявність у відповідача за зустрічним позовом заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом за виконані останнім роботи по створенню Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал".

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти від позивача в оплату фінансової допомоги по Договору № 16/03/11 про надання цільової безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі залишок товару вартістю 1 434 844, 92 грн. за Договором генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року, з огляду на самостійність правовідносин, що виникли між сторонами за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року та Договором № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року, відсутність в умовах вказаних Договорів вказівок на їх взаємопов'язаність, а також відсутність погодження між сторонами іншого способу виконання зобов'язання за Договором № 16/03/11 від 16.03.2011 року ніж той, що передбачає повернення саме грошових коштів.

До того ж судом апеляційної інстанції вірно враховано, що умовами Договору генерального підряду № 30-03-1 1 від 21.06.2011 року не передбачено обов'язку відповідача за зустрічним позовом прийняти товар, що закуплений для виконання робіт за наведеним Договором, як і не передбачено умовами Договору № 16/03/11 від 16.03.2011 року прийняти такий товар в погашення заборгованості позивача за зустрічним позовом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи СУФПзІІ "Основа-Солсиф" у формі ТОВ, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 910/23709/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіО.М. Сибіга Г.М. Фролова